Іноді ти сам собі нагадуєш мерця - живіше всіх живих, - щіпай себе не щіпай, це факту не змінить. Щоправда, критики б тут зачепили мене, мовляв, виставу Толстой назвав "Живий труп", і у тебе, помаранчева, все не надто вже й православно записано. Але це мій щоденник, мої слова, мої враження, а отже, й мої незаписані правила.

[Занавіс][Занавіс]
( Read more... )

Як багато в нашому житті має значення «простір». Не "абиякий простір", а свій, власний вдало влаштований простір. Хай яким би він був, яким би не здавався для інших: мінімалістичний, заповнений до стелі, похмурий чи рожевий, або  у цяточку, але свій. Право на самовираження ніхто не відміняв, тому, якщо простір комфортний для власника, думка ( Read more... )

Те, що відбувається, виходить за межі здорової реальності. Сенсу щось коментувати немає. Чорні діри. Писала, мов гірше нема куди? Як гірко помилялася. Втім,решта життя котиться like a rolling stone. І якщо все вдасться-запишу тут як досвід.А ні- як спогад. Та й взагалі...Якби ви знали як внутрішньо важко. Але, коли втримався за нитку життя ось вже ( Read more... )

Добре, що слова не передають, принаймні, не завжди їм це вдається, твоїх внутрішніх вібрацій. Коли до останнього змовчуєш, відчуваєш, як повільно самоспалюєшся. Трохи подуркуєш, трохи відпустить, і далі знову  - привіт тишо. Покищо так ( Read more... )

Дивно, як швидко Іра увійшла у моє життя. Чому дивно? Я не завжди підпускаю людей на достатню для того відстань. Надто боюся опіків, а оточуючі не завжди здатні зрозуміти коректно, не перекручуючи сенси. А тут - небувалий скарб, розуміння, підтримка і полегшення. Іноді я заздрю Німеччині, що здатна на повну відчути її променистий сміх, іноді ( Read more... )

Настрій дивитись на зорі і слухати Акваріум і Машину Часу. Б е з п е р е с т а н к у. І не лише. Тиха самотність, рукописи й зорі. От би Всім нам у душі Зоряні Ночі.
( Read more... )

Дурні звички...
Давно хотіла записати щось подібне. Зрештою, кожен має дивні і доволі дурнуваті звички, які іноді лише ми самі і здатні помітити, або дрібниці, на які так часто тицяють носом, мовляв «все не так». Не те, щоб їх хотілось негайно позбутись, ні, але це просто як ще один клаптик тебе. Звісно, всього не запишеш, і не варто тут все скидати ( Read more... )

      Ми з родиною слухаємо геть-різну музику:тато шансон, мама мелодії днів її ліпших. Конфлікт поколінь?Супротив, несприйняття особистісне. За євромайдан і нічні варти взагалі мовчу,- вистачало всякого:сумнівів,докорів, розчарування у всьому і ,здавалося, в мені. Натомість я терпляче вказувала (і продовжую)які канали варто дивитись, які ні, на що ( Read more... )

Іноді зі мною відбуваються дивовижні речі, які записувати рука не піднімається, але, чомусь, цей спогад хочеться залишити собі, щоб потім знайти і посміятись з такої оказії (:
[Чудасія]    Ще рік тому боялась здатись некомпетентною перед очима найерудованішого професора, та що там, лауреата Шевченківської премії. Коли він читав курс герменевтики, імена ( Read more... )

  Відкинь зайві речі, непотрібні думки, обов’язки, аби вирушити в подорож. Одного разу і назавжди, допоки твоє «тут-і-зараз» не стало ще одним «тут-і-колись». І байдуже, напевно, наскільки довгою чи частотною мандрівка здається. А в тім, вже так давно немає в житті розмірного спокою, навіть мандри і ті відбуваються під приписами «не витримала, ( Read more... )